Святитель Іоанн Златоуст, архієпископ Константинопольський, один із трьох Вселенських святителів, народився в Антіохії прибл. 347 року, у сім’ї воєначальника.
Мати святого Іоанна, Анфуса, залишившись у двадцять років вдовою, не стала виходити заміж і віддала всі сили вихованню сина в правилах християнського благочестя. Юнак навчався у найкращих філософів та риторів. Але, нехтуючи суєтними знаннями язичників, майбутній святитель рано звернувся до поглибленого вивчення Святого Письма та молитовного споглядання.
Коли померла мати Іоана, він прийняв чернецтво, яке називав «істинною філософією». Незабаром Іоанна та Василя визнали гідними кандидатами для заняття єпископських кафедр, і друзі вирішили піти в пустелю, уникаючи призначення. Однак святий Іоанн, сам ухилившись із смирення від архієрейського сану, таємно сприяв посвяті Василя. У цей час святий Іоанн написав «Шість слів про священство», велике творіння православного пастирського Богослов’я.
У 386 році святий Іоанн був хиротонізований єпископом Антіохійським Флавіаном у пресвітера. На нього поклали обов’язок проповідувати Слово Боже. Святий Іоанн виявився блискучим проповідником, і за рідкісний дар Богодухового слова отримав від пастви найменування «Златоуст». Дванадцять років святий, при збігу натовпів народу, зазвичай двічі на тиждень, а іноді – щодня, проповідував у храмі, глибоко потрясаючи серця слухачів.
У численних листах (їх збереглося 245) єпископам Азії, Африки, Європи та особливо своїм друзям у Константинополі святий Іоанн втішав страждаючих, наставляв та підтримував своїх прихильників. Взимку 406 року святитель Іоанн був хворобою прикутий до ліжка. Але вороги його не вгамовувалися. Зі столиці прийшов наказ перевести святого Іоанна в глухий Пітіус (в Абхазії). Виснажений хворобами святитель у супроводі конвою три місяці на дощ і спеку здійснював свій останній перехід. У Команах сили залишили його. У склепа святого Василиска (пам’ять 22 травня), втішений явищем мученика («Не засмучуйся, брате Іоане! Завтра ми будемо разом»), причастившись Святих Таїн, вселенський святитель зі словами «Слава Богу за все!» відійшов до Господа 14 вересня 407 року. Святі мощі Іоанна Золотоуста урочисто були перенесені до Константинополя у 438 році.