Святий апостол і євангеліст Іоанн Богослов був сином Заведея та Саломії – дочки святого Йосипа Обручника. Одночасно зі своїм старшим братом Яковом він був покликаний Господом нашим Ісусом Христом до Своїх учнів на Геннісаретському озері. Залишивши свого батька, обидва брати пішли за Господом.
Апостол Іоанн був особливо любимий Спасителем за жертовну любов і незайману чистоту. Після свого покликання апостол не розлучався з Господом і був одним із трьох учнів, яких Він особливо наблизив до Себе. Святий Іоанн Богослов був присутнім при воскресінні Господом дочки Іаїра і був свідком Преображення Господнього на Фаворі. Під час Таємної Вечері він лежав поруч із Господом і за знаком апостола Петра, пригорнувшись до грудей Спасителя, спитав про зрадника. Апостол Іоанн слідував за Господом, коли Його, зв’язаного, вели з Гефсиманського саду на суд беззаконних первосвящеників Анни та Каяфи, він же знаходився у архієрейському дворі при допитах свого Божественного Вчителя і невідступно слідував за Ним хресним шляхом, скорбуючи всім серцем. Біля підніжжя Хреста він плакав разом з Божою Матір’ю і почув звернені до Неї з висоти Хреста слова Розіп’ятого Господа: «Жінко, оце син Твій» і до нього: «Оце мати твоя» (Ів. 19, 26, 27). З цього часу апостол Іоанн, як люблячий син, дбав про Пресвяту Діву Марію і служив їй до її Успіння, нікуди не відлучаючись із Єрусалиму.
На острові Патмос проповідь, що супроводжувалася чудесами, привернула до нього всіх мешканців острова, яких апостол Іван просвітив світлом євангелії. Він вигнав численних бісів з ідольських капищ і зцілив багато хворих. Волхви різними бісівськими настановами чинили великий опір проповіді святого апостола. Особливо лякав усіх гордовитих волхвів Кінопс, що похвалявся тим, що доведе до загибелі апостола. Але великий Іоанн – Син Громов, як іменував його Сам Господь, силою діючої через нього благодаті Божої зруйнував усі хитрощі демонські, на які сподівався Кінопс, і гордий волхв безславно загинув у морській безодні.
Апостол Іоанн пішов зі своїм учнем Прохором на пустельну гору, де наклав триденний пост. Під час молитви апостола гора завагалася, загримів грім. Прохор у страху впав на землю. Апостол Іоанн підняв його і наказав записувати те, що він говоритиме. «Як Альфа і Омега, початок і кінець, говорить Господь, Сій і Іже бе і Грядий, Вседержитель» (Об’явл. 1, 8), – проголошував Дух Божий через святого апостола. Так близько 67 року було написано Книгу Одкровення (Апокаліпсис) святого апостола Іоанна Богослова. У цій книзі розкрито таємниці доль Церкви та кінця світу.
Близько 95 року апостол Іоанн написав у Ефесі Євангеліє. Він закликав усіх християн любити Господа та один одного і цим виконати Христові заповіді. Апостолом любові називає Церква святого Іоанна, бо він постійно вчив, що без любові людина не може наблизитись до Бога. У трьох Посланнях, написаних апостолом Іоаном, йдеться про значення любові до Бога та ближніх.
Святий апостол Іоанн помер у віці ста з лишком років. Він набагато пережив усіх інших очевидців Господа, довго залишаючись єдиним живим свідком земних шляхів Спасителя.
Коли настав час відходу апостола Іоанна до Бога, він пішов за межі Ефесу з сімома своїми учнями і наказав приготувати собі в землі хрестоподібну могилу, в яку ліг, сказавши учням, щоб вони засипали його землею. Учні з плачем цілували свого улюбленого наставника, але, не наважуючись не послухатися, виконали його наказ. Вони закрили обличчя святого платом та закопали могилу. Дізнавшись про це, решта учнів апостола прийшли до місця його поховання і розкопали могилу, але нічого в ній не знайшли.
Щороку з могили святого апостола Іоанна 8 травня виступав тонкий порох, який віруючі збирали та зцілилися ним від хвороб. Тому Церква святкує пам’ять святого апостола Іоанна Богослова ще й 8 травня.
Господь дав своєму улюбленому учневі Іоанну та його братові ім’я «синів грому» – вісника жахливого у своїй очисній силі небесного вогню. Цим самим Спаситель вказував на полум’яний, вогненний, жертовний характер християнської любові, проповідником якої був апостол Іоанн Богослов. Орел – символ високого ширяння Богословської думки – іконографічний знак євангеліста Іоанна Богослова. Найменування Богослова Свята Церква дала з учнів Христових лише святому Іоанну, таємноглядачеві Судів Божих.