10 листопада в день преставлення преподобного Іова Почаївського шанується його пам’ять.
Святий Іов народився у 1551році в селі Покуття в Галичині. Його батьки були побожні, на прізвище Залізо, при хрещенні назвали сина Іоанном на честь пророка та Предтечі Господнього Іоанна. В миру преподобного називали Іоанн Залізо.
Коли хлопчику виповнилось 10 років, він таємно від батьків пішов до Угорницького монастиря, де був з радістю прийнятий на служіння прозорливим ігуменом. В 12 років був пострижений у чернецтво з ім’ям Іов.
З того часу перед іноком завжди був зразок для наслідування — життя старозавітного праведника Іова. Після прийняття іноцтва не тільки ім’я, а всі діла преподобного Іова, його життя було таким чистим і бездоганним, що його уподібнювали до ангела. Незабаром Іов став відомим по всій Галичині та Волині.
На той час була боротьба за православ’я в Західній України та князь Костянтин Василь Острозький, зміцнюючи православ’я, запросив Іова у Хрестовоздвиженську обитель у Дубно, щоб преподобний своїм прикладом навчив братію та керував їх духовним життям. Преподобного Іова було обрано ігуменом монастиря, яким він правив 20 років.
Шукаючи самітницького життя, Іов таємно покинув Дубенський монастир в 1604р. та у вигляді простого ченця оселився на Почаївській горі, відомої з’явленням на ній Матері Божої. Але усамітнення преподобного було недовгим.
Преподобний Іов був поставлений ігуменом новоствореної Почаївської обителі, життя в якої було організовано за прикладом Києво-Печерської Лаври.
Святий Іов славився смиренністю, незлобивістю, величезною любов’ю до людей та твердістю характеру. Все життя Преподобний проходив в молитвах, подвигах, боротьбі за православ’я та в піклуванні про Дубенський та Почаївський монастирі.
Преподобний прожив рівно сто років,. 10 листопада 1651 року, передбачивши за тиждень, коли він помре, мирно відійшов до Господа, відслужив свою останню Літургію. Господь нагородив після смерті преподобного Іоава даром чудес і нетлінням мощей.