Про мученицьку кончину святого Іоанна Хрестителя в 32 році після Різдва Христового оповідають Євангелісти Матвій (Мт. 14, 1-12) і Марк (Мк. 6, 14-29).
Після Хрещення Господнього святий Іоанн Хреститель був ув’язнений Іродом Антипою, четвертовласником, правителем Галілеї. Пророк Божий відкрито викривав Ірода за те, що залишивши законну дружину, дочку аравійського царя Арефи, він беззаконно співмешкав з Іродіадою, дружиною свого брата Пилипа (Лк. 3, 19, 20). У день свого народження Ірод влаштував бенкет вельможам, старійшинам і тисячникам. Дочка Іродіади Саломія танцювала перед гостями і догодила Іродові. На подяку дівчині він поклявся дати все, чого вона не попросить, навіть до половини свого царства. Погана танцівниця за порадою своєї злісної матері Іродіади просила дати їй відразу ж на блюді голову Іоанна Хрестителя. Ірод засмутився. Він боявся Божого гніву за вбивство пророка, якого сам раніше слухався. Боявся він і народу, який любив святого Предтечу. Але через гостей та необережну клятву він наказав відрубати голову святому Іоанну і віддати Саломії. За переказами, вуста мертвої глави проповідника покаяння ще раз відкрилися і промовили: «Іроде, не повинно тобі мати дружину Пилипа, брата твого». Саломія взяла блюдо з главою святого Іоанна та віднесла своєї матері. Шалена Іродіада виколола мову пророка голкою і закопала його святий розділ у нечистому місці. Але благочестива Іоанна, дружина домоправителя Іродова Хузи, поховала святу голову Іоанна Хрестителя в глиняній посудині на горі Олеонській, де Ірод мав власну ділянку землі (набуття чесного розділу святкується 24 лютого). Святе тіло Іоанна Хрестителя взяли тієї ж ночі його учні та поховали в Севастії, там, де відбулося злодіяння.
На згадку про усічення глави святого Іоанна Хрестителя Церквою встановлено свято і суворий піст як вираження скорботи християн про насильницьку смерть великого Пророка.