19 жовтня за новим стилем ми відзначаємо свято святого апостола Фоми.
Апостол Фома був родом з галілейського міста Пансада (Північна Палестина), був рибаком. Його звали насправді Іуда. «Фома» — це прізвисько, яке з арамейської мови означає «близнюк». Почувши проповідь Ісуса Христа, він кинув усе і пішов за Ним. Він став одним з дванадцяти учнів Христа, одним із найвідданіших Його учнів.
Фома — прекрасний приклад людини, яка відчуває сумніви, бореться з ними і перемагає. Він був людиною логічного мислення, мислителем. У Євангелії від Іоанна є епізод, де Ісус Христос вперше являвся своїм учням після Свого Воскресіння, але Фоми на той час не було. Тому він не повірив іншим апостолам і сказав: «Поки я не побачу на Його руках рани від цвяхів і не покладу палець у ці рани, я не повірю!» (Іоанна 20:25). Так на восьмий день після Воскресіння Ісус Христос знову явився своїм учням і показав Свої рани і запропонував Фомі покласти палець в них: «Дай сюди свій палець і подивися на мої руки; Дай руку свою і поклади її в ребра мої; і не будь невіруючим, але віруючим» (Іоанна 20:27).
Святитель Іоанн Златоуст про апостола Фому писав, що він колись був слабшим за інших апостолів у вірі, але став за допомоги та благословення Бога, мужнішим, ревнішим і невтомнішим, ніж усі вони.
Святий апостол Фома заснував християнські церкви в Палестині, Месопотамії, Парфії, Ефіопії та Індії. Через проповідь Євангелія та за звернення до Христа сина і дружини правителя індійського міста апостола Фому замучили, пронизали п’ятьма списами и вбили.
Частина мощей святого апостола Фоми покоїться в індійському місті Ченай, в храмі, названому його ім’ям, на самому березі Індійського океану, де святий апостол Фома побудував своїми руками храм. У цьому місті останні чотири роки його апостольського служіння пройшли з 68 по 72 роки.