Господь наш Ісус Христос, Спаситель світу, народився від Пресвятої Діви Марії за царювання імператора Августа (Октавія) у місті Віфлеємі.

Август наказав зробити всенародний перепис у всій своїй імперії, до якого належала тоді Палестина.  У євреїв був звичай вести народні переписи по колінах, племенах і пологах, всяке коліно та рід мали свої певні міста та праотецькі місця, тому Преблагословенна Діва та праведний Йосип, як походили від роду Давидового, мали йти до Віфлеєму (місто Давида), щоб  внести і свої імена до списку підданих кесаря.

У Віфлеємі вони не знайшли вже жодного вільного місця у міських готелях.  У вапняковій печері, призначеній для стійла, серед сіна і соломи, розкиданих для корму та підстилки худоби, далеко від постійного місця проживання, серед чужих людей, в холодну зимову ніч, в обстановці, позбавленій не тільки земної величі, а навіть звичайної зручності – народилася Боголюдина  , Спаситель світу.  «Таїнство дивне бачу і преславне, – з подивом оспівує Свята Церква, – Небо – вертеп;  Престол Херувимський – Діву: ясла – вмістилище, у них же лежать немісткий Христос Бог» (ірмос 9-ї пісні канону).  Безболісно народила Богонемовля Пресвята Діва, Сама, без сторонньої допомоги, «повить Його і поклади в яслах» (Лк. 2).

Але серед опівночі тиші, коли все людство охоплено було глибоким гріховним сном, звістку про Різдво Спасителя світу почули пастухи, що були на нічній сторожі біля свого стада.  Ним став Ангел Господній і сказав: «Не бійтеся: се бо благовістку вам радість велику, що буде всім людом, бо народишся вам сьогодні Спаситель, що є Христос Господь, у місті Давидовому», і смиренні пастирі перші удостоїлися поклонитися заради спасіння людей тих, що зійшли до  «рабія зраку».
Крім ангельського благовістя віфлеємським пастирям, Різдво Христове чудовою зіркою зведено було волхвам «зіркословцям», і в особі східних мудреців весь язичницький світ, незримо для нього самого – схилив свої коліна перед істинним Спасителем світу, Боголюдиною.  Увійшовши до храму, де був Немовля, волхви – «падше поклонившись Йому, і відкривши свої скарби, принісши Йому дари: золото і ливан і смирну» (Мф. 2, 11).