Свято Успіння Пресвятої Богородиці відзначається 28 серпня за новим стилем. Йому передує двотижневий піст. У канонічних текстах немає інформації, як і за яких обставин Богородиця відійшла до Господа і була похована. Все, що ми знаємо про смерть Матері Господа Ісуса Христа, почерпнуто з Церковної Традиції.
Після смерті Ісуса Христа на хресті Його Пречиста Мати близько п’ятнадцяти років жила в Єрусалимі, в будинку святого апостола Іоанна Богослова, який був довірений Їй Самим Господом на хресті. З Нового Завіту ми знаємо, що Мати Господа займала почесне місце серед апостолів.
Для апостолів і всіх віруючих Вона була втіхою і повчанням. Розмовляючи з ними, Божа Матір розповіла про чудесні події Благовіщення, неземне зачаття і народження Христа від Неї, Його дитинство і все земне життя.
Згідно з Євангелієм, Успіння Богородиці не було несподіваним. Вона часто ходила молитися на Голгофу до Гробу Господнього, де їй одного разу з’явився архангел Гавриїл, принісши фінікову гілку, і через три дні сповістив про Її смерть. Її смерть була безболісною, як успіння, як засинання.
Після Її смерті тіло Пресвятої Богородиці апостоли віднесли в Гефсиманію і там поховали в печері, вхід в яку був завалений каменем. Після поховання апостоли ще три дні молилися біля печери. Один з апостолів Фома не був на похованні, не встиг, тому дуже засмутився. Заради нього апостоли дозволили відкрити гробницю. Коли вони її відкрили, то виявили, що там немає тіла Богородиці, і таким чином переконалися в Її чудесному тілесному вознесінні на Небо. Увечері того ж дня апостолам, які зібралися на вечерю, з’явилася сама Божа Матір і сказала: «Радуйтесь! Я з вами усі дні».
Митрополит Сурозький Антоній говорив, що небувале смирення дало Богородиці можливість навіть прощати людям вбивство Її Сина – і саме це поставило Її на таку недосяжну висоту в Церкві. Ми маємо право звернутися до Неї як до Старанного Заступника саме тому, що можемо сказати Їй: Ти змогла пробачити тих, хто вбив Твого Сина; прости і мене – Він помер і за мої гріхи.