22 березня Свята Церква вшановує пам’ять 40 мучеників Севастійських.
40 воїнів-християн постраждали у Вірменії у місті Севастія. Близько 320 року там були розташовані римські легіони. Їх полководець забажав, щоб усі воїни віддали шану язичницьким богам, але християни відмовилися. Це відбулося вже після того, як підписали Міланський едикт, згідно якого були покладені гоніння на християн. Проте співправитель імператора Костянтина Лікіній був ярим язичником, тому у своїх володіннях продовжував гоніння.
Подвиг воїнів-християн загальновідомий. Їх змушували зрадити Господа Ісуса Христа та стати язичниками. Загнали в крижане озеро, дозволивши вийти тільки тим, хто відмовиться від віри у Ісуса Христа. Проте мученики стійко терпіли тортури та не спокушалися гарячою ванною на березі озера. Муки продовжувалися всю ніч. Лише один воїн не витримав, зрікся та побіг до лазні. Проте одразу помер.
Пізніше Господь явив чудо. «Хто витерпить до кінця, той спасеться… Не бійтеся, бо ви отримаєте вінці нетлінні». Серед ночі усі стражники спали крім одного, який і побачив чудо: у озері раптом стало світло та лід розтанув, над головами мучеників побачив сяючі вінці, їх нарахував тридцять дев’ять. Побачивши силу духу християн, стражник сам прославив Христа і приєднався до них, поповнивши число сорока. Вранці воїни-християни не тільки не замерзли, а й зігрілися, прославляючи Господа. Тому їм поламали ноги й кинули у вогонь. Таким чином вони були удостоєні вінців та Царства Небесного.
Через три дні блаженному єпископу Петру Севастійському уві сні з’явилися святі воїни та наказали поховати їх останки. Єпископ разом з декількома кліриками зібрали кожну кістку та з почестями поховали.
Церква спеціально акцентує увагу на Севастійських мучениках. Це свято майже завжди припадає у Великий піст. Їх подвиг нас навчає ніколи нікого не засуджувати. Один був християнином, терпів тортури, стояв і стояв, але не витримав. Помер на порозі лазні. Інший, цілком можливо, був не християнином, а язичником, але раптом побачив вінець і побіг за ним. За декілька годин перед смертю він став святим мучеником і був удостоєний Царства Небесного.